В Налоговой академии Украины уточнили, каким образом увеличились наказания за военные уголовные преступления.

Уголовная ответственность за преступления в сфере военной службы регулируется Разделом XIX "Уголовные правонарушения, затрагивающие порядок выполнения военных обязанностей" Уголовного кодекса.

Согласно информации, предоставленной членом Центра координации волонтерской помощи военнослужащим Национальной ассоциации адвокатов Украины Фархадом Гулиевым, данное сообщение стало известно от самой ассоциации.

Таким чином, окрім загальних характеристик правопорушення, військові злочини мають свої специфічні особливості: об'єктом посягання є порядок, який встановлюється законодавством для виконання або проходження військової служби; суб'єктами є військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час участі у збори; кримінальна протиправність визначається як наявність діяння, що класифікується як військове кримінальне правопорушення тільки в тому випадку, якщо воно чітко зазначене в розділі XIX Особливої частини.

У Кримінальному кодексі можна виділити різні категорії військових злочинів, що стосуються обʼєкта посягання:

Суб'єктами злочину є військовослужбовці, які служать у Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, а також у інших військових підрозділах, створених згідно з українським законодавством, включаючи Державну спеціальну службу транспорту і Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації. Крім того, поліцейські з підрозділів особливого призначення Національної поліції, які беруть участь у бойових діях під час воєнного стану, також можуть бути суб'єктами злочину (для них відповідальність може настати відповідно до статей 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432-435 Кримінального кодексу України). Інші особи можуть бути притягнуті до відповідальності за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях згідно з відповідними статтями розділу ХІХ КК.

До повномасштабного вторгнення рф більшість вироків були повʼязані з ухиленням від мобілізації. Водночас, зараз це вже не є військовим кримінальним правопорушенням, оскільки суб'єкт його скоєння не входить до перелічених вище осіб. Найчастіше порушення полягало в нез'явленні за повісткою до військкомату.

"На сьогоднішній день основною причиною притягнення військовослужбовців до відповідальності є дезертирство. Проте випадки втечі під час активних бойових дій трапляються лише в окремих випадках. Більшість осіб притягують до відповідальності за непокору, і, як правило, їх карають штрафами або арештами, часто з подальшим відбуванням покарання у дисциплінарному батальйоні, а в деяких випадках - позбавленням волі", - зазначають у НААУ.

Застосовування ст. 69 (призначення більш м'якого покарання) і ст. 75 (звільнення від покарання з випробуванням) КК в цій категорії справ в умовах воєнного стану не можуть бути застосовані.

Крім того, посилилися покарання за військові злочини. Якщо раніше дезертирство каралося ув'язненням від двох до п'яти років, то тепер цей термін збільшено до п'яти-дванадцяти років. Також, покарання за мародерство стало більш суворим — мінімальний термін ув'язнення тепер становить п'ять років.

Апеляційні та касаційні суди, підтверджуючи рішення місцевих судів, що оскаржуються через занадто суворе покарання, завжди підкреслюють високий рівень суспільної небезпеки таких злочинів, оскільки вони вчинюються в умовах воєнного стану.

Що стосується процесуальних особливостей розслідування цих справ, то тут варто відзначити, що до ст. 176 КПК були внесені зміни, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні військових злочинів, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою", - зазначають у НААУ.

У поясненні зазначається, що на сьогодні існує лише обмежена кількість угод про визнання провини у справах, пов'язаних із військовими злочинами.

"Це може бути пов'язано з тим, що обвинувачені військовослужбовці, як правило, не мають захисників, тож нема кому роз'яснити про можливість укладення такої угоди. Ще однією причиною може бути суттєве збільшення мінімального покарання за відповідні злочини та неможливість застосування статей 69 і 75 КК", - припускають у роз'яснення.