Москва завдала удару по "Грузинській мрії": як Каха Каладзе "відновив" контроль над окупованими територіями та які наслідки це принесло.

Каха Каладзе висловив ідею, яка стала своєрідною "червоною межею", перетворення якої в Москві є неприпустимим навіть для країн-союзників.

Чи може Росія насправді погодитися на повернення окупованих територій Грузії? Це питання стало центральним у контексті виборчої кампанії в країні.

Грузинська партія влади "Грузинська мрія", намагаючись виправити імідж у очах виборців через відносини із Заходом, акцентує увагу на можливості мирної реінтеграції країни. І в цьому є певна логіка: хоча понад 90% громадян Грузії підтримують західний курс, опитування вказують на те, що відновлення територіальної цілісності є для них важливішим, ніж вступ до Європейського Союзу.

Цей метод уперше був застосований під час масових акцій протесту на початку року, які були спровоковані прийняттям закону "про агентів іноземного впливу", що отримав назву "російський".

Тоді у "Грузинській мрії" напряму не заявляли про можливість повернення контролю за Абхазією та Південною Осетією. Проте була зафіксована масова поява інтернет-ботів, які просували таку тезу: мовляв, грузинська влада не просто так йде на глибокий конфлікт із Заходом, а має певні домовленості з РФ, що стосуються повернення контролю над цими окупованими територіями.

Цю маніпуляцію "ЄвроПравда" детально розбирала у статті "Повернення територій в обмін на розрив із Заходом? Як Кремль може віддячити владі Грузії".

Згодом про можливість такої реінтеграції - але, звичайно, за умови, що "Грузинська мрія" не просто виграє парламентські вибори 26 жовтня, а отримає конституційну більшість, - почали говорити й у партії влади.

Оскільки ситуація навколо Грузії змінюється дуже швидко, ми повинні бути готові до можливості відновлення територіальної цілісності в будь-який момент. З огляду на антидержавницькі позиції опозиції, можна з упевненістю стверджувати, що вони виконуватимуть зовнішні інструкції і неодмінно будуть виступати проти конституційних змін, які є необхідними для відновлення територіальної цілісності.

Таким чином, "Грузинській мрії" потрібна конституційна більшість, аби в разі потреби жодна сторона не могла завадити важливим конституційним змінам", - зазначено в заяві "Грузинської мрії", опублікованій наприкінці серпня.

І ось, 14 вересня, на передвиборчому мітингу в Горі, почесний голова партії "Грузинська мрія" та один з найвпливовіших політиків Грузії Бідзіна Іванішвілі висловив думку про важливість вибачень "перед осетинськими братами" за конфлікт, що спалахнув у 2008 році.

Незважаючи на те, що ці висловлювання викликали широкий протест у суспільстві, вони також сприяли просуванню думки про те, що така реінтеграція є не лише можливою, але й активно планується. Які ж ще можуть бути підстави для оголошення такої суперечливої заяви?

Цікаво, що в правлячій партії продовжують уникати не лише чітких заяв щодо угод із Москвою, але й будь-яких деталей, які б пояснювали, за яких умов така реінтеграція могла б відбутися.

Це ще один довід, що підтримує цю думку.

Очевидно, що Кремль не має наміру відновлювати повний контроль над територією, яку вже взяв під свій вплив.

Проте формальне відновлення суверенітету Грузії над цими регіонами виглядає цілком можливим - щось на кшталт "мінського процесу", який РФ намагалася нав'язати Україні та Заходу.

Важливим аспектом є і позиція Росії.

Безумовно, у Москві не поспішали давати Тбілісі подібні гарантії. Водночас стало відомо, що Росія наполегливо радить керівникам сепаратистських регіонів утриматися від різких заяв та загроз на адресу Грузії, щоб не зіпсувати виборчий процес "Грузинської мрії".

Проте зараз, менш ніж за чотири тижні до вирішальних виборів, політика натяків та багатозначного мовчання зазнала краху.

Все почалося із заяви голови російського МЗС Сергєя Лаврова про готовість Москви "допомогти Грузії у примиренні".

"Нинішнє грузинське керівництво просто чесно оцінює минуле. Вони так і сказали, що "хочемо примирення історичного". А в якому вигляді, в якій формі це примирення може відбутися - це вирішувати самим країнам: і Абхазії, і Південній Осетії.

Вони є сусідами Грузії, тому певні контакти неминучі. Якщо з обох сторін існуватиме бажання до нормалізації відносин та укладення угод про ненапад... Ми будемо готові надати підтримку, якщо виникне така зацікавленість, - зазначив Лавров на пресконференції, що підсумовувала тиждень високого рівня 79-ї сесії Генеральної асамблеї ООН.

Слід зазначити, що в цій заяві провідний російський дипломат залишився вірним своїм переконанням. Він, схоже, не заперечує можливість примирення, що може означати й "об'єднання" Грузії з сепаратистськими територіями, проте не надає жодних конкретних гарантій.

Однак у Тбілісі вирішили скористатися цією дискусією для своїх агітаційних цілей, показуючи виборцям, що відновлення територій стало більш реальним, ніж будь-коли раніше.

Мер Тбілісі і генеральний секретар партії "Грузинська мрія" Каха Каладзе висловив думку, що в заявах Лаврова він вбачає "позитивний момент".

Однак Каладзе зайняв ще рішучішу позицію, підкресливши, що Москві варто "зробити реальні кроки", зокрема, розпочати роботу над проектом виведення російських військових з Абхазії та Південної Осетії.

Це стало тією "червоною лінією", яку навіть дружні країни не мають права перетворювати в Москві.

Щоправда, щоб не завдавати надмірного удару по виборчих шансах "Грузинської мрії" (все-таки - дружньої до Кремля політичної сили), озвучити заяву у відповідь було доручено не представнику виконавчої влади, а першому заступнику голови комітету Держдуми РФ у справах СНД (нагадаємо, що Грузія вийшла з цієї організації після війни 2008 року. - Ред.) Константіну Затуліну.

Чи буде це означати виведення російських військових сил? У нас існують угоди про співпрацю у сфері безпеки з Абхазією та Південною Осетією, але це питання не піднімається. За словами Лаврова, не йдеться про можливе виведення військ. Він підкреслив необхідність визнання нових реалій та встановлення взаємодії в рамках міждержавних відносин. Важливо не сприймати його слова як намір Росії повернути Південну Осетію та Абхазію Грузії — це питання вже давно вирішене. Якщо ж вони налагодять економічні зв'язки між собою, це безумовно матиме позитивні наслідки, - зазначив Затулін.

Безсумнівно, сучасна грузинська влада має шанс трактувати цю заяву як особисту думку Затуліна.

Однак цей обмін заявами свідчить про те, що в Росії не планують вести переговори навіть з грузинською владою, яка вважається дружньою, щодо реального повернення анексованих територій. І якщо офіційні представники Тбілісі наважаться підняти це питання, їх чекає розчарування.

Обговорювати можливість збереження російських військових баз на території Грузії, яка є суверенною, нинішня влада не наважується, оскільки це може спричинити виразне невдоволення серед громадян.

Тож найкраще, що може обрати "Грузинська мрія" - вдавати, що грізного оклику з Москви не було і що шанси на реінтеграцію залишаються високими.