Видатні особистості на грошах: Пилип Орлик - цікаві факти про творця першої Конституції України - На заслуженому відпочинку.
В історії України є гетьмани, чий внесок безпосередньо асоціюється з визначними подіями та фактами. Зокрема, згадуючи Пилипа Орлика, неминуче виникає асоціація з першою Конституцією України.
Ми знову запускаємо розділ "Знаменитості на монетах", в якому презентуємо вам відображення в металі видатних особистостей, що залишили свій слід в історії України.
Є в історії України гетьмани, імена яких чітко "прив'язані" до різних фактів і подій. Наприклад, Богдан Хмельницький - Переяславська Рада, Павло Полуботок - бочка із золотом, нібито десь прихована. Ну а чуєш "Пилип Орлик" - і відразу спадає на думку перша Конституція України.
Пилип Орлик з'явився на світ у жовтні 1672 року. Його батько, Степан, походив із шляхетних чеських родин, був католиком і служив королю Речі Посполитої. Проте його православна мати обрала для нього хрещення за власним обрядом. У 1694 році він успішно завершив навчання в Києво-Могилянській академії. Орлик відзначався успіхами в історії, логіці, філософії та богослов'ї, а також володів кількома мовами, серед яких українська, шведська, німецька, польська, церковнослов'янська та латина. З 1698 по 1700 рік він працював писарем у канцелярії Київського митрополита, а потім — у Полтавському полку, після чого став старшим канцеляристом Запорізького війська. З 1702 року Орлик обіймав посаду генерального писаря та був довіреною особою Івана Мазепи. У 1708 році він активно долучився до "бунту" Мазепи проти Петра I.
Після Полтавської битви багато козаків емігрували до Османської імперії. Серед них, разом із Мазепою, до Бендер (сучасна територія невизнаної Придністровської Молдавської Республіки) вирушило близько 50 представників старшини та кілька тисяч запорожців. Це стало першим випадком української політичної еміграції. 5 квітня 1710 року там обрали Пилипа Орлика гетьманом України (в екзилі). Церемонія відбулася за присутності османського султана та шведського короля. Важливо зазначити, що вибори мали безальтернативний характер. Серед кандидатів були також родич Мазепи Войнаровський та прилуцький полковник Горленко. Проте Войнаровський зрештою відмовився від гетьманства, а Карл XII, спочатку підтримуючи його, згодом став на бік Орлика, який виявився освіченою та комунікабельною особистістю.
Восени 1710 року Орлик за підтримки шведів вступив у союз з кримськими татарами та Османською імперією. Остання оголосила війну московії. На початку 1711-го Орлик із Бендер розпочав спільний похід запорожців, буджацьких татар, поляків та шведів проти московитів в Україні. На Правобережжі він мав успіхи, населення його підтримало, міста переходили під його владу. Він звернувся до гетьмана Лівобережжя Івана Скоропадського із пропозицією виступити проти московитів. Але проти Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Бутовича. І було розбите!
Після цього розпочалася тривала облога міцно укріпленої Білої Церкви. Провіанту катастрофічно не вистачало, і Орлик зіткнувся з серйозними труднощами. На горизонті з'являлися нові московські полки, а татари, які мали бути союзниками, зрадили його. Вони почали відступати на південь, грабуючи Правобережжя. Місцеві козаки, втрачаючи надію, залишили Орлика, кинувшись рятувати свої родини. З невеликим залишком війська він повернувся до Бендер. У березні 1712 року султан надіслав йому фірман, яким віддав під його управління Правобережжя та Запорізьку Січ. Однак уже за місяць османи уклали угоду з московитами, за якою Лівобережжя та Київ дісталися останнім. Влада Орлика на Правобережжі також виявилася недовговічною: у 1714 році османи і поляки підписали договір, за яким ця територія залишилася під контролем Польщі.
До кінця свого життя (1742 рік) Пилип Орлик не припиняв пошуків підтримки різних європейських держав у справі відновлення української державності, позбавлення від московського ярма. Як борець за незалежність він і залишив по собі у віках добру пам'ять.
У квітні 1710 року було підписано угоду між гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною та козаками Війська Запорізького, яка отримала назву "Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорізького". Цей документ, що часто іменується "Конституцією Пилипа Орлика", визначав обмеження повноважень гетьмана та його обов'язки, а також окреслював майбутній державний устрій. Угоду підписали Орлик і кошовий отаман Кость Гордієнко від імені козацтва. Генеральна Рада, що виконувала функції парламенту, отримала законодавчі повноваження, тоді як вища виконавча влада залишалася у руках гетьмана, який діяв спільно з Радою генеральної старшини. Всі юридичні питання регулював Генеральний суд.