На Венері життя може існувати, використовуючи сірчану кислоту замість води.

Група міжнародних астробіологів виявила, що біомолекули, зокрема ліпіди, які складають клітинні мембрани, здатні зберігати свою структуру в умовах концентрованої сірчаної кислоти, подібно до тих, що існують в атмосфері Венери. Цю планету зазвичай характеризують як таку, що має неймовірно ворожі умови для життя: її поверхня надзвичайно гаряча, а атмосфера переповнена сірчаною кислотою. Проте, в верхніх шарах атмосфери Венери можуть існувати умови, які теоретично здатні підтримувати існування життя. Нещодавні дослідження показують, що окремі компоненти клітин, зокрема ліпіди, можуть витримувати екстремальні обставини, що породжує нові питання щодо можливості населеності цієї планети. Дослідження ліпідів, які формують клітинні мембрани, стало важливим кроком у розумінні того, як життя може адаптуватися до суворих умов. Учені провели експерименти, імітуючи атмосферу Венери в лабораторії, і виявили, що деякі ліпіди не тільки зберігають свою цілісність під впливом сірчаної кислоти, але й здатні формувати стабільні структури. Ці результати значно розширюють наші уявлення про можливості пошуку життя на інших планетах. Хоча традиційно вважається, що вода є основним розчинником для біохімічних процесів, це дослідження демонструє, що інші рідини, такі як сірчана кислота, також можуть виконувати подібну роль у підтримці життя.