"Катерина Городнича коментує труднощі українських вечірніх шоу: 'Янович — сором'язливий, Кравець не володіє мистецтвом імпровізації, а Притула обрав інший шлях у кар'єрі.'"

У випуску -- про популярний формат телешоу, який завоював світ, але так і не прижився в Україні.

Чому, незважаючи на численні спроби впровадити late night шоу на українському телебаченні, успіху досягнуто не було? Чи є можливість побачити справжнє українське late night шоу в майбутньому? Про це ведучі подкасту "Медіуми" Наталя Соколенко та Вадим Міський говорили з журналісткою медіатаблоїда "Антоніна" Катериною Городничою. Також обговорювали невдалі спроби запустити популярний на заході формат late night шоу, помилки продюсерів у виборі ведучих і початок занепаду цього формату у світі через зростаючу конкуренцію між телебаченням та стримінговими платформами.

Підписатися на подкаст "Медіуми" можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 "Президентів США також запрошували як гостей на американські вечірні шоу.";

04:28 "В Україні раніше виходили схожі шоу, проте вони мали більше аналітичний характер, ніж розважальний";

"06:04. Ми стикаємося з серйозною проблемою: політики, знаменитості, актори та музиканти часто виявляються неспроможними до самоіронії."

08:51 "Фінансування late night show можливе виключно завдяки телевізійним рекламодавцям, оскільки реклама на YouTube не приносить достатньо коштів."

Очікується, що стримінгові сервіси з часом придбають відомі late night show.

13:45 "Євген Янович - досить сором'язливий для ведучого вечірнього шоу";

15:47 "Олена Кравець не вміє імпровізувати";

"Сергій Притула виявився чудовим вибором для цього формату."

20:05 "Андрій Данилко виглядає виснаженим. Для цього шоу необхідний запал, щоб імпровізувати та вести його".

"Президентів США також запрошували як гостей на американські вечірні шоу."

Вадим Міський: Late night show -- формат, який пережив пік своєї популярності у світі, але в Україні не прижився. Хоча кілька спроб було.

Наталя Соколенко: Насправді, формат цього шоу набув популярності у демократичних країнах. Катерино, чи не могли б ви детальніше розповісти про основні елементи цього телевізійного формату?

Катерина Городнича: Найперше, це вечірнє, щоденне телевізійне шоу, де ведучий, найчастіше комік, повинен бути реактивним і дотепним. У початковому сегменті він коментує події дня, жартує з новин. У другій частині зазвичай відбувається інтерв'ю з гостем: актором, співаком, медійною особистістю. На американських late-night шоу навіть президенти ставали гостями. Додатково можуть бути скетчі та музичні номери, наприклад, прем'єра нової пісні. Крім того, шоу супроводжується базовим оркестром, який додає музичний супровід до всього дійства. Усі ці елементи можуть використовуватися одночасно або вибірково.

Наталя Соколенко: Це звучить заманливо, але у вашій статті на медіаплатформі "Антоніна" ви зазначили, що цей формат переживає свої останні роки. В Україні ж, незважаючи на численні спроби, так і не вдалося його впровадити. Чому так сталося? Українці відомі своїм почуттям гумору. Можливо, формат late night show не відповідає нашим характерам або сприйняттю подачі інформації? Чи справа в іншому?

Катерина Городнича: Звісно, у нас є купа людей, які здатні дотепно жартувати, швидко реагувати, імпровізувати, але вони не хочуть вести late night show. Дуже багато інших людей, які справді дотепні, але не так швидко реагують -- вони мріють бути ведучими late night show. Багато спроб було саме в такому форматі, коли дуже хочеться, тому що формат справді класний, його цікаво дивитися. Особисто я фанатка -- дивлюся мало не щодня. І це завжди смішно.

В Україні раніше створювали схожі програми, які мали більше аналітичний, ніж розважальний характер.

Наталя Соколенко: Дивитеся ви не українські late night show?

Катерина Городнича: Звісно, це і Джиммі Кіммел, і Джиммі Феллон. Вони зараз найцікавіші. Повідвалювалися, наприклад, Джеймс Корден -- він смішний, у нього були різні варіанти рубрик, наприклад, караоке з зіркою. Але шоу закрили. Мені дуже подобався Тревор Ноа, він вів дейлі-шоу -- пішов у стендап і в подкасти тепер. Еллен Дедженерес, я думаю, втомилася і її закрили через рейтинги. Проблема українських late night show -- я пам'ятаю, коли працювала ще у 2011-2012 роках на TVi, там були теж спроби. Запускали шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими. Вже нині покійний Павло Шеремет запускав подібне шоу, воно позиціювалося як late night show, але нагадувало "оригінал" лише за антуражем: стіл, диванчик і бекграунд під вечірнє місто.

Наталя Соколенко: Здається, я була гостею на цьому шоу.

Катерина Городнича: Це шоу проіснувало якийсь період, але воно не відрізнялося від просто токшоу чи інтерв'ю.

Ми стикаємося з серйозною проблемою, коли політики, зірки, актори та музиканти не здатні до самоіронії.

Наталя Соколенко: Можливо, щоб швидко і впевнено реагувати, потрібно мати сміливість жартувати на будь-яку тему, не обмежуючи себе внутрішніми цензорами чи межами. Я припускаю, що американці та британці, які займаються цим жанром, виростали з відчуттям глибокої свободи. Пригадую Дональда Трампа, кандидата у президенти 2016 року, коли він з'явився на late night show, і ведучий без вагань розтріпав його зачіску, яку зазвичай так ретельно укладають. Важко уявити, щоб наші ведучі гумористичних програм наважилися б на щось подібне з гостями, тим більше, торкатися їх або змінювати їхній зовнішній вигляд.

Катерина Городнича: Я думаю, що проблема навіть не у ведучих. Ведучі могли би це робити. У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії. По-перше, у нас люди дуже погано сприймають критику, не прийнято з гумором ставитися до цього. Усі ображаються на кожному кроці, кожна людина одразу пише про те, що її хейтять.

Наталя Соколенко: Так, найсмішніше, що ображаються навіть ті політики, які донедавна самі виступали у ролі коміків і висміювали інших політиків.

Катерина Городнича: Ось у чому вся суть.

Вадим Міський: Я згадую декілька наших програм. Юрій Марченко вів своє вечірнє шоу, а Майкл Щур також мав своє. Вони надзвичайно дотепні та веселі, і я просто не можу уявити, щоб вони дозволили собі, наприклад, пошкодити зачіску Петру Порошенку.

Наталя Соколенко: Або Леоніду Кучмі. У нього теж складна зачіска. Можливо, навіть складніша, ніж у Дональда Трампа. Ось бачите, я пожартувала про зачіску Леоніда Кучми, але це було не так просто. Я навіть добирала відповідні слова.

Вадим Міський: Бо якби ти була разом із ним в ефірі, то навряд чи дозволила б собі такий жарт. Це ж саме стосується і жартів "Кварталу": Кличка немає в залі, коли вони жартують про нього.

Виробництво пізньовечірніх шоу можливе виключно за підтримки рекламодавців на телебаченні, оскільки реклама на YouTube не приносить таких значних доходів.

Наталя Соколенко: Катерино, давайте обговоримо західні телевізійні шоу. Чому вони можуть занепасти в майбутньому? Відомі телеведучі, які зараз мають високі рейтинги, хвилюються за своє майбутнє та майбутнє жанру late night show.

Катерина Городнича: У 2022 році аналітики порівнювали показники цих шоу з серединою 2010-х років. Рейтинги суттєво знизилися, оскільки глядачі масово переходять на онлайн-платформи, такі як стримінгові сервіси та YouTube. У Джиммі Фелона кількість підписників перевищила тридцять мільйонів, а у Джиммі Кіммела - трохи менше, але основна аудиторія також дивиться їхні шоу на YouTube. Ці шоу дуже дорогі у виробництві, і на кошти, які може забезпечити монетизація або реклама на YouTube, вони не зможуть існувати у своєму нинішньому вигляді. Таке виробництво можливе тільки з підтримкою телевізійних рекламодавців. Однак через падіння телевізійних рейтингів знижується і вартість реклами в цих проєктах, що призводить до браку фінансування для виробництва на тому рівні, який був раніше.

Звісно, ось оновлений текст: Вадим Міський: Чи сильно цей формат переходить в онлайн? У своєму матеріалі ви згадуєте про зміну способу споживання нелінійного контенту. Люди тепер інакше взаємодіють з контентом — вони більше не чекають щовечора на його початок.

Катерина Городнича: Не щовечора. Говорю з особистого досвіду, адже я належу до цільової аудиторії. Я можу сісти й переглядати декілька випусків поспіль, а іноді навіть уривками. Якщо проаналізувати кількість переглядів, то, наприклад, інтерв'ю Кімела з Раяном Рейнольдсом досягло кількох мільйонів переглядів під час виходу "Дедпула". Водночас якийсь новинний сюжет може зібрати лише 30 тисяч переглядів. Це явно не ті цифри, які приваблюють рекламодавців і приносять дохід.

Вадим Міський: Так, бо телевізійна аудиторія вже сидітиме і дивитиметься від початку до кінця в прямому ефірі, в очікуванні появи суперстар у гостях. Це проблема нелінійного споживання.

"Стримінгові платформи рано чи пізно викуплять популярні late night show"

Вадим Міський: Чи можливо адаптувати формат late night show таким чином, щоб він став зручним для нелінійного перегляду?

Катерина Городнича: На мою думку, це неминуче. Аналізуючи перегляди на YouTube, можна виявити, що саме цікавить глядачів і на що вони орієнтуються. Це дозволяє визначити, від чого можна відмовитися, і зосередитися на найбільш популярному контенті. Наприклад, медіааналітик, який написав книги про late night show, описує досвід Девіда Леттермана, який запустив шоу на Netflix. Це шоу вже не відповідає класичному формату late night show, а є інтерв'ю, з акцентом на те, що принесло йому найбільшу популярність як творцю контенту. Відповідно, Netflix фінансує виробництво, а Леттерман зосереджується лише на тому, що має попит.

Якщо Кіммел і Фелон вміло жартують, мають чудові скетчі та цікаві інтерв'ю з зірками, ймовірно, їх рано чи пізно придбають такі стримінгові платформи, як Amazon або Netflix, і почнуть транслювати у себе. Зрештою, саме стримінгові сервіси рятують ті серіали, які на телебаченні втрачають рейтинги. Серіали переходять у формат нелінійного перегляду — це тенденція. Людям цікавіше сісти й подивитися кілька серій поспіль, а не чекати нової серії раз на тиждень. Тобто, найкращі проекти виживуть, їх придбає умовний Netflix, який буде фінансувати їх виробництво, а інші стануть маргінальними ютуб-контентниками або створюватимуть щось для меншої аудиторії.

"Євген Янович -- сором'язливий як на ведучого late night show, у Олени Кравець не вдається імпровізувати"

Наталя Соколенко: Я стурбована тим, що втрачається ефект прямого ефіру. Особливо це важливо для політичних жартів. Коли існують шоу, де ведучі безстрашно можуть жартувати на будь-які теми і про будь-яких осіб, це, на мою думку, є однією з ознак демократії та демократичної культури суспільства. Ми рухаємося в напрямку такого порядку. Історично українці завжди любили жартувати. Я б дуже хотіла, щоб у нас з'явилося подібне шоу. Пропоную зробити огляд того, що зараз виходить на екрани.

Катерина Городнича: На годиннику "20:23", і це шоу Євгена Яновича. Я мала великі сподівання на цей проект, однак він не виправдав моїх очікувань. По-перше, шоу звучить надмірно натужно, бракує природності. Ведучий такого формату має володіти певною долею самолюбування, але Євген, здається, трохи сором'язливий для цієї ролі. Імпровізація також залишає бажати кращого. Хоча автори відіграють важливу роль у написанні жартів і підготовці шоу, саме імпровізація є ключовою у спілкуванні з гостями в студії.

Наталя Соколенко: Ще один проєкт, який намагався відповідати формату late night, – "Тихий вечір з Оленою Кравець". Його фінансування здійснювалося за рахунок державного бюджету, а транслювався він на державному телеканалі "Дім". З творчої точки зору, які були недоліки в цьому шоу? Чи, можливо, все було добре?

Катерина Городнича: Будь-яке late night show стоїть на одному єдиному киті -- це ведучий або ведуча. Нічого не маю проти Олени Кравець, але вона все життя виступає за сценарієм, вона не є імпровізаторкою. КВНщики -- це специфічний формат акторства, він не працює з іншими форматами. Я не є хейтеркою формату "Ліги сміху" чи КВНу. Мені подобається різний гумор, але це не формат late night show. Олена Кравець не здатна імпровізувати.

Сергій Притула виявився відмінним вибором для цього формату.

Чи є серед наших співвітчизників такий, хто міг би відповідати цій ролі, Вадиме Міський?

Катерина Городнича: Я переглядаю багато українського стендапу, але, на жаль, він мене не завжди смішить. Також дивлюся "Лігу сміху", що є наступником КВН. Хоча там багато цікавих персонажів, вони, на жаль, не є справжніми імпровізаторами. Сьогодні я не бачу нових яскравих талантів, хоча це не означає, що їх зовсім немає — просто мені вони не траплялися. Колись Сергій Притула був ідеальним кандидатом для такого формату. Ми всі пам'ятаємо його блискучі коментарі, дотепність та імпровізації під час відборів на Євробачення, які дійсно працювали. Він міг би впоратися з таким завданням, але зараз він обрав інший шлях у кар'єрі. Здатність до швидкої реакції та імпровізації має і Андрій Данилко.

Андрій Данилко виглядає виснаженим. Для ведення такого шоу потрібен запал та здатність до імпровізації.

Чи можна вважати "СВ-шоу" форматом late night show, на думку Наталії Соколенко?

Катерина Городнича: Так, підпадає. Хоча там не було політичних рефлексій чи додаткових скетчів або виступів, але все одно підпадає: це гість, це жартівливе інтерв'ю, і воно було смішним. Данилко показав себе непогано в цьому форматі. На жаль, десятиріччя його кар'єри зробили його переважно російськомовним. Крім того, він виглядає втомленим. Для того, щоб імпровізувати й вести подібне шоу, потрібен особливий настрій і кураж.

Наталя Соколенко: Зізнаюся, що коли мені потрібно підняти настрій, я переглядаю на YouTube старі записи його сольних виступів. Якщо порівнювати Андрія Данилка з ведучими американських та британських late night show, мені здається, що це дещо інший формат, вищого рівня як у культурному, так і в шоубізнесовому сенсі. Я мрію побачити українське інтелектуальне, але водночас розкуте late night show. Вірю, що це можливо.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту "Медіуми" говорили зі Святославом Загайкевичем про сучасний український стендап, його розвиток, виклики та роль в українському культурному просторі, Кирилом Передрієм про те, як наймолодший журналіст України готується до інтервʼю з провідними політиками країни, Олексієм Мандзієм про контент каналу "Суспільне Спорт", підготовку до Олімпіади та промоцію масового спорту, Тетяною Лебедєвою про журналістсьĸий ĸонĸурс "Честь професії" та роботу Комісії з журналістської етики, Романом Колядою про вихід Першого каналу з марафону, 100-річчя "Українського радіо" та неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі, Тетяною Трощинською про премію імені Георгія Ґонґадзе, токшоу "Новий відлік", телемарафон та виклики перед майбутніми поколіннями журналістів, Альоною Яциною про "Кордон.Медіа", що висвітлює події Сумщини, війну та історії неймовірних людей, які має бачити весь світ, Наталією Курдюковою про Kharkiv Media Hub, що допомагає підтримувати роботу українських і іноземних медіа у Харкові, Катериною Котвіцькою про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Сергієм Гнезділовим про творчість на війні, цензуру і (не)ефективні державні комунікації, Галою Котовою про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість "УніверCheck" та інші ідеї pedan|buro, Дмитром Хоркіним про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні, Вікторією Мурованою про "моркву в шоколаді" як принцип виготовлення контенту для дітей.

Також рекомендуємо: Подкаст "Детектор медіа говорить", у якому ми начитуємо найцікавіші статті та рецензії, що виходять на сторінках нашої групи онлайн-видань. Якщо у вас не вистачає часу на читання, ви можете просто слухати нашу аудіоверсію. Підписуйтеся на подкаст та отримуйте доступ до найцікавіших матеріалів "Детектора медіа" у зручному для вас форматі.