Як узгодити систему вищої освіти з потребами ринку праці? Досвід інших країн та виклики для України.
Автор Олександр Костюк доктор економічних наук, доктор управління бізнесом (DBA), професор, Головний редактор міжнародного наукового журналу "Корпортивна власність та контроль", директор міжнародного наукового центру з корпоративного управління.
У далекому 2010 році Арне Дункан, тодішній міністр освіти США, висловив думку про те, що американські учні не встигають за своїми однолітками з розвинених країн в умовах глобальної конкуренції за економічну перевагу. Він підкреслив, що для підвищення економічної конкурентоспроможності США необхідно зосередитися на освіті як ключовому чиннику розвитку. Таким чином, шлях до покращення економіки через освіту, і особливо вищу, проходить через адаптацію до вимог ринку праці.
Це питання є надзвичайно важливим для України, особливо в контексті її євроінтеграційних прагнень. Нам необхідно реалізувати найефективніші підходи, які сприятимуть інтеграції освітньої системи з ринком праці. Оглядаючись на успіхи західних країн за останні роки, можна вбачати, що їм вдається досягати значних результатів у цій сфері. Щоб зрозуміти наш власний шлях і розробити відповідну стратегію, цікаво провести порівняльний аналіз показників України з іншими країнами. На які аспекти слід звернути особливу увагу?
87,7 % -- саме так виглядає показник працевлаштування випускників закладів вищої освіти Європи з посиланням на свіжу аналітику за результатами 2023 року. За минулий рік цей показник у Європі зріс на один відсотковий пункт, а з 2021 року -- на 2,7 відсоткового пункту. Це значний прогрес.
Зараз уже 13 країн Європи, а саме Австрія, Бельгія, Швеція, Словаччина, Польща, Німеччина, Латвія, Болгарія, Угорщина, Нідерланди, Мальта та Естонія, мають показник працевлаштування випускників ЗВО, вищий за 90%. 2022 року таких країн у Європі було менше -- 12. Чотири з них сусідять із Україною, що є викликом для нашого ринку праці та системи вищої освіти. Аутсайдерами незмінно залишаються Греція й Італія, де працевлаштовуються 74 та 75% випускників ЗВО відповідно.
Де ми знаходимося в даний момент? Розглянемо, наприклад, ситуацію в Ефіопії в 2021 році. Тоді рівень працевлаштування випускників вищих навчальних закладів у цій країні складав близько 58%, що майже відповідає сучасному показнику в Україні — 58,9%. Проте вже на початку 2022 року Міністерство освіти Ефіопії визначило амбіційну мету: протягом наступного десятиліття підвищити рівень працевлаштування випускників до 80%. Це особливо вражає, враховуючи, що ВВП на душу населення в Ефіопії становить приблизно тисячу доларів, що в чотири рази менше, ніж в Україні. Очевидно, що в Ефіопії кожен випускник вищого навчального закладу сприймається як важливий ресурс для ринку праці, тому питання їхнього працевлаштування отримує таку значну увагу.
А яка ситуація з показником працевлаштування випускників вищих навчальних закладів у Європі? Європейська комісія вже давно встановила цільовий рівень цього показника на десятиліття вперед. У 2012 році його зафіксували на рівні 82%. Однак до 2022 року фактичний рівень зріс до 86,7%, перевищивши цільову мету, хоча у 2014 році він становив лише 79,5%. Це свідчить про очевидний прогрес у Європі та підтверджує тісний зв'язок між системою вищої освіти та потребами ринку праці.
Важливо відзначити, що в 2005 році Україна стала учасником Болонського процесу, метою якого є "підтримка зайнятості громадян та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності системи вищої освіти". У рамках цього процесу країна взяла на себе зобов'язання реалізувати практики моніторингу працевлаштування випускників вищих навчальних закладів на національному рівні. Лише через 17 років, на початку лютого 2022 року, Міністерство освіти і науки вперше оприлюднило дані моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої та фахової передвищої освіти.
Таким чином, показник працевлаштування випускників вищих навчальних закладів України вперше і востаннє був визначений Міністерством освіти і науки на початку 2022 року, і становив 58,9%. У результаті національного електронного моніторингу працевлаштування випускників, МОН підготувало звіт, який мав стати основою для впровадження кращих європейських практик. Проте, як показала практика, це виявилося єдиною успішною ініціативою міністерства щодо аналізу зв'язку між вищою освітою та ринком праці. Протягом 2022 та 2023 років цей показник не був перерахований, хоча його значення є надзвичайно важливим у контексті ширшої державної стратегії розвитку людського капіталу, особливо з огляду на дані про охоплення вищою освітою населення України.
Напередодні початку широкомасштабного вторгнення Україна займала перше місце у світі за рівнем охоплення вищою освітою серед осіб віком 25-29 років, досягаючи майже 60%. Ми випереджали Велику Британію, що посідала друге місце, на 10%. У Східній Європі лідером за цим показником є Болгарія, але її результат удвічі нижчий за наш - 30%. Незважаючи на такі вражаючі цифри, Україна займає лише 83-тє місце у світовому рейтингу продуктивності праці. Це свідчить про те, що вища освіта в Україні не зовсім відповідає потребам ринку праці?
У світлі викладеного факту вражає диспропорція в доступі до вищої освіти серед представників цієї вікової категорії, що залежить від рівня їх економічного добробуту. Зокрема, лише 20% незаможних українців мають вищу освіту, тоді як серед заможних цей показник сягає 80%. У Німеччині цей розрив складає всього 30%, у Великій Британії – 40%, а в Болгарії – 45%. За цими невтішними даними Україна потрапляє до топ-5 країн з найбільшими диспропорціями. В таких умовах важко сподіватися на формування соціально справедливої держави, тому ситуацію необхідно виправити, і роль Міністерства освіти і науки в цьому процесі є надзвичайно важливою.
Хоч як дивно це може звучати, за даними цього рейтингу університети США та Великої Британії втрачають позиції на світовому ринку праці щодо працевлаштування власних випускників. Якщо 10 років тому серед 250 топових університетів світу, за оцінкою роботодавців, 58% були університетами США та Британії, то зараз їх удвічі менше -- 27,5%. Це результати дослідження 2023-2024 GEURS, проведеного минулого року, до якого було залучено більш як 11 тисяч опитаних менеджерів компаній із 21 країни світу.
У загальному зведенні рейтингу GEURS представлені університети з 44 країн світу. Освіта в Азії стає дедалі помітнішою: серед 250 навчальних закладів у рейтингу 49 належать до цього регіону, що на п'ять більше, ніж у минулому році. У європейському контексті лідерство належить не британським університетам, які займають 13 позицій, а навчальним закладам Німеччини та Франції, по 19 з кожної країни. Важливим завданням для університетів є дослідження потреб роботодавців та подальше їх задоволення шляхом підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Співпраця з роботодавцями повинна бути постійною.
Крім того, не менш важливою має бути робота університетів з опрацювання відгуків випускників щодо їх професійної долі. Доброю світовою практикою є анкетування випускників університету за три-шість місяців після завершення навчання в межах освітніх програм, аби визначити показник їх працевлаштування, місце роботи, тобто відповідність роботи спеціальності в університеті, швидкість працевлаштування після закінчення навчання й навіть заробітну плату, звісно, за умови збереження конфіденційності інформації. За підсумками такої роботи університет щороку видає досить короткий, але дуже змістовний і важливий, особливо для абітурієнтів, публічний звіт стосовно працевлаштування випускників.
Ivey Business School -- бізнес-школа університету Західного Онтаріо, яка посідає 170-те місце в рейтингу університетів QS, але в рейтингу працевлаштування випускників QS Employability входить уже до 50 найкращих університетів світу.
Розглянемо програму MBA. Важливі аналітичні дані можна знайти в черговому щорічному звіті про працевлаштування випускників програми MBA Ivey Business School. Три місяці після завершення навчання команда Ivey Business School звернулася до всіх 168 випускників 2021 року з проханням надати інформацію про їхнє працевлаштування. 80% з них відреагували і поділилися своїми даними.
Ще до закінчення навчального процесу, Центр управління кар'єрою Ivey Business School отримав 221 пропозицію щодо працевлаштування для випускників 2021 року. Це означає, що кількість вакансій перевищувала кількість випускників майже на 30%.
97% випускників програми працевлаштувалися протягом трьох місяців після її завершення, з них 91% залишилися задоволеними місцем роботи. Зі 163 працевлаштованих випускників лише четверо працевлаштували себе самі (зайнялися власною справою). 56% випускників знайшли роботу на території Канади, інші 44% -- за її межами.
Середня початкова зарплата після закінчення програми досягає 122 525 доларів на рік, що в 2,5 рази перевищує середній дохід в Канаді. Дані про заробітки випускників також представлені в розрізі різних галузей та посад, що є важливою інформацією для абітурієнтів і не тільки. Однак, в Україні університети поки що не впровадили подібну практику.
Очевидно, що якісне виконання такої роботи передбачає активну співпрацю університету з асоціацією випускників. Чи розвинена така практика в Україні? Коли у вашому університеті відбувалися збори асоціації випускників? Чи існує ця асоціація лише на папері, чи має результативний план роботи на рік? Про які результати роботи звітує?
Можливо, з близько трьохсот вищих навчальних закладів, академій та інститутів в Україні не всі зможуть надати відповіді на ці питання, і, напевно, ці відповіді не свідчитимуть про добре організовану роботу з випускниками.
Таким чином, зайнятість та доходи випускників вищих навчальних закладів є двома ключовими факторами, які зв'язують вищу освіту з ринком праці. Саме ці критерії використовуються багатьма країнами світу для оцінки переваг вищої освіти. Яким чином це відбувається?
Чилі – 114%, Коста-Ріка – 85%, США – 62%, Канада – 41%, Німеччина – 38%, Польща – 29%. Ці цифри представляють собою премію за наявність вищої освіти, що свідчить про те, наскільки більше заробляє особа з дипломом бакалавра в порівнянні з людиною, яка не має вищої освіти. Ці дані наведені Організацією економічного співробітництва та розвитку.
10 відсоткових пунктів — це різниця в рівні зайнятості між власниками дипломів про вищу освіту (бакалавр) і тими, хто не має такого диплому, на ринку праці.
Ці два показники є одним із найкращих способів промоції вищої освіти в суспільстві, особливо серед абітурієнтів. Чому ані уряд, ані МОН України не оперують цими показниками? Їх варто обов'язково розраховувати та моніторити.
Епоха масового виробництва освітніх програм повинна залишитися в минулому, поступаючи місцем індивідуалізованому підходу в освіті, що наголошує на унікальності кожного студента та розвитку конкретних навичок, які виходять з основних, таких як критичне мислення, вирішення проблем, комунікаційні та цифрові компетенції. Крім того, отримання диплома не повинно бути кінцевою стадією освітньої подорожі випускника. Університети мають стати частиною системи безперервної освіти, оскільки, за даними Boston Consulting Group, оновлення кваліфікаційних навичок необхідне кожні два-чотири роки. Вища освіта в Україні зможе вижити та прогресувати лише в тісній взаємодії з ринком праці. Саме в цьому напрямку система вищої освіти повинна рухатися, здійснюючи моніторинг показників, що з'єднують освітні програми з потребами ринку.
