Як вести розмову з дітьми про смерть: рекомендації психолога
На фоні військових дій в Україні діти та підлітки можуть відчувати страх перед смертю. Редакція МЕТА.UA звернулася до психолога Оксани Писарєвої, щоб отримати поради для батьків щодо того, як обговорювати цю складну тему зі своїми дітьми.
Страх перед смертю є природним і властивим кожній людині почуттям, оскільки ми не можемо знати, що чекає нас після цього життя. Ми усвідомлюємо, що існуємо в даний момент, але що трапиться "по той бік" – залишається загадкою. Це екзистенційний страх, характерний для всіх людей. Тема смерті викликає цікавість і в дітей, що часто стає приводом для занепокоєння у батьків. Як правило, діти починають цікавитися смертю приблизно з трьох років, особливо в контексті подій, пов’язаних із втратою. Наприклад, смерть домашньої тварини може стати першим контактом дитини з цією темою, викликаючи багато запитань. Важно зазначити, що у маленьких дітей уявлення про смерть часто має казковий характер, тому ми можемо використовувати казки як інструмент для пояснення цього складного питання. У багатьох казках є моменти, коли персонажі помирають, але згодом відбувається диво повернення до життя, що завершується щасливим фіналом. Це стає першим кроком у знайомстві дітей із концепцією смерті.
Діти шкільного та молодшого віку все більше виявляють інтерес до теми смерті. Вони починають усвідомлювати, що таке смерть і як вона виглядає. У них з’являється цікавість до скелетів і привидів. Хоча ці образи можуть їх лякати, водночас це викликає у них жага до знань, адже ця тема є невід’ємною частиною їхнього пізнання людського існування.
Коли дитина проявляє цікавість до питання смерті, важливо вести з нею розмову на цю тему. Можемо використовувати мультики, фільми чи інші джерела, щоб пояснити це явище як складну екзистенційну концепцію. Але якщо мова йде про страх смерті або загибелі, це вже зовсім інша ситуація. Зазвичай такі страхи виникають через певні враження, наприклад, з новин або ситуацій, які дитина стала свідком. Це може призвести до неврозу, коли страх стає постійним супутником дитини, викликаючи у неї великий рівень напруги та тривоги. У такій ситуації дитина може відчувати регрес, не справляючись із своїми віковими завданнями, оскільки не може вирішити внутрішній конфлікт. Вона не знаходить можливості розслабитися і відчути себе в безпеці. Тому важливо повернути це почуття безпеки. Нам потрібно спільно з дитиною розглядати реальність: де ми живемо, які дії вживаємо для забезпечення нашої безпеки, які ритуали ми маємо в повсякденному житті, хто де перебуває тощо. Спілкуйтесь із дитиною про те, що робиться для її захисту, детально пояснюючи все, адже її страх може стосуватися не лише власної смерті, а й смерті близьких. Не слід обманювати дитину; ми не можемо запевнити її, що всі ми житимемо вічно. Натомість, варто пояснити, що життя і смерть — це природні частини існування. Говоріть про смерть окремо як про тему, та працюйте над страхом смерті разом.
Коли варто звернутися до професіонала?
До спеціаліста слід звертатися, якщо:
Нещодавно ми розповідали, як розмовляти з дітьми про війну.
