Вакансія для тих, хто не боїться викликів і готовий до випробувань. Оголошення про пошук шеф-кухаря викликало жваві дискусії в соціальних мережах.

Євген Михайленко - засновник раменних "Food vs Marketing". Ресторани доволі відомі, як і сам шеф. Зокрема його знають як людину, яка не надто добирає слова. Це м'яко кажучи. Якщо він вирішить, що ви повинні піти проміж сідниць, то ви туди підете. Навіть якщо ви гість його закладу.

Отже, пан Євген в пошуках су-шефа. Правильніше буде сказати, "су-шефа, бл*дь". Заявляє, що не може знайти його вже протягом 10 років. Хм, цікаво, чому так?

Ваша Антоніна, звісно, знає, що знайти хорошого спеціаліста справді непросто. Ну а ресторанний бізнес справді доволі складний і там потрібно бути не лише гарним кухарем, але і добре організованою та стресостійкою людиною. Але нам у редакції просто цікаво - наскільки така форма комунікації може бути ефективною?

На основі коментарів під цим постом, можна зробити висновок, що думки не зовсім позитивні. Здебільшого люди наводять два основні аргументи. По-перше, справжній професіонал, з великої літери, навряд чи погодиться на таке ставлення і швидше за все відправить нашого шановного Євгена далеко за межі, куди сам Євген зазвичай відправляє молодиків до 30 років. По-друге, вимоги виглядають завищеними, враховуючи низьку заробітну плату та тривалий випробувальний термін.

Ось і висловлення Олександра Красовицького, власника видавництва "Фоліо", яке часто опиняється в центрі скандалів. Причини зазвичай пов’язані з незадовільною якістю його видань.

Ще обширніша картинка на сторінці маркетологині Поліни Левицької. Вона теж зацікавилася питанням ефективності комунікації і запитала у своїх френдів, що вони про неї думають. І думають вони переважно те саме, що люди під дописом самого Євгена.

Один з користувачів нагадував про конфлікт, що стався з Євгеном Михайленком у 2021 році.

Дійсно, одна з відвідувачок закладу залишила невтішний коментар про рамен, який вона спробувала в ресторані Михайленка. Це, по суті, звичайна ситуація. Більш того, не можна стверджувати, що її відгук містив агресивні чи образливі висловлювання.

А ось сам шеф-кухар відреагував на це у значно бурливішій формі.

А згодом Євген вирішив поділитися своїми думками в дописі. Він прагнув просвітити присутніх, пояснюючи, що таке справжня критика. Однак варто зазначити, що відвідувачі ресторану не є професійними критиками і не мають наміру такими ставати. Проте, обговорення все ж зосереджувалося на манері спілкування, що нагадувала стиль комунікації продавців у радянських крамницях.

Шеф-кухар вжив усі стандартні претензії, які зазвичай можна почути у наших соцмережах: мої критики - це хейтери, які хочуть похайпувати і саме це є причиною негативних відгуків. А ще це боти. А ще ця критика не конструктивна і не професійна. Те, що гостям щиро можуть не сподобатися страви - це навіть не припускається.

Зазвичай такі сюжети можна спостерігати, коли чийсь дискомфорт стосується зірок шоу-бізнесу, блогерів або кінематографістів. І ось кілька думок від вашої Антоніни. Без акценту на тому, хто є правим, а хто винуватим. Більшість подібних реакцій є реальним провалом з комунікаційної та PR-перспективи.

Замість того, щоб ефективно вирішити ситуацію на свою користь та на користь свого бізнесу, люди часто піддаються емоціям і діють ірраціонально. В результаті вони потрапляють у дедалі більшу кількість проблем. І щоразу виникає питання: що для них важливіше — влаштувати істерію, чи захистити свій бізнес та репутацію? Схоже, що у більшості випадків вони обирають перший варіант.

Частково це можна зрозуміти. Ну, ось, я, наприклад, чула одного разу таку претензію до пасти: "фу, вона шо, недоварена?". Тут гріх не вибіситися. Але це легкий шлях, бо значно складніше у спокійній чи іронічній формі пояснити гостям, що то "al dente", а не недоварене. Те саме з "недосмаженим" стейком, бо чула і таке.

Не знаю, на місці Євгена Михайленка разом із су-шефом, я б ще серйозно задумалася над фаховим ейчаром та комунікаційником. Але з ними проблеми - їх треба слухати. А, судячи з численних випадків, людей на ці посади нерідко наймають не для роботи, а для галочки.

Але, пропри все, ми бажаємо Євгену успіхів у пошуках людини в команду. А цій людині - здоров'я і ще раз здоров'я.

Зображення: Facebook Євгена Михайленка, село