Не всі, хто повернувся з поля бою, оформлюють зброю легально, і не кожен звернеться до психіатра: відома волонтерка розповідає, чому її турбує завершення війни.
Громадська активістка та волонтерка Богдана Ярова визначила чотири ключові етапи, які допоможуть військовим адаптуватися до цивільного життя після повернення.
"Мене охоплює страх. Я тривожуся про те, що станеться, коли війна закінчиться, -- ділиться своїми переживаннями Дана Ярова, колишня радниця в Міністерстві оборони, на своїй сторінці в соціальних мережах. -- Здається, держава не прагне планувати на декілька кроків уперед."
Ви мене знаєте. Якщо я критикую, я пропоную, що можна зробити. Тому. Вважайте цей допис публічною офертою для влади.
Перш ніж робити щось інше, важливо легалізувати зброю. Це дійсно необхідно. Адже після бойових дій у 2014-2016 роках багато молодих чоловіків повернулися з великою кількістю озброєння.
Зараз на лінії зіткнення є величезна кількість трофейної зброї, яка не на обліку. І просто повірте, ніхто її здавати не буде. Повертаючись в мирні міста, її будуть привозити з собою додому. Так, я допускаю, що не всі у разі легалізації зброї прийдуть і поставлять її на облік. Але ж більша частина прийде.
Так, я допускаю, що не всі підуть до психіатра, хтось купить довідку, а хтось і сходить. Тому легалізація зброї не те що на часі, це треба було робити на позавчора.
Друге. Є військові, які ніколи не повернуться у мирне життя. У мене є особисті знайомі, яких з роти лишилось 5 чоловік, і вони кожної ночі їздять на "зайців" навіть не в сіру зону. Так вони це називають. Це Рембо, які сенсом свого життя вже вважають війну. Для них вже зараз на рівні держави необхідно створювати миротворчі місії, якість спільні тренування з армією НАТО, да все, що завгодно, але треба готувати проєкти, де ці люди можуть знайти своє місце в житті після війни.
Третє. Впровадити обов'язкові збори для всіх, хто повернувся з війни, на полігонах раз на 3-6 місяців. Це буде можливість для них вийти на тренування, постріляти, поспілкуватися, випустити пар, а може, й згадати товаришів, які не повернулися. Це надзвичайно важливо для їхнього психологічного стану.
Четвертий аспект. Психологічна підтримка. Необхідно, щоб усі знали: звернення до психологів є абсолютно нормальним явищем. Одночасно потрібно забезпечити підготовку фахівців, які мають навички роботи з психотравмами та гострим посттравматичним стресовим розладом.
Можливо, ви вважаєте це незначним. Але мені справді не хочеться ставати свідком насильства у спокійних містах. І таке може статися, якщо ми не вживемо заходів вже тепер.
Фото із соцмережі
Матеріали, розміщені у рубриці "Блоги", відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
