Чому Азербайджан відчув себе зневаженим Заходом і до яких меж може сягнути його співпраця з Росією

19 серпня лідер РФ Владімір Путін відвідав Азербайджан - країну, яка включена Києвом до переліку своїх стратегічних союзників.

Азербайджанська сторона наголошує на важливості візиту Путіна та його високому дипломатичному статусі. З погляду Баку, цим візитом російський лідер остаточно визнав нову ситуацію на Південному Кавказі та підтвердив свою підтримку переможцю.

Дізнайтеся більше про зовнішню політику Азербайджану, включаючи його відносини з Україною, у статті Сергія Данилова, заступника директора Центру близькосхідних досліджень, під назвою "Обійми з Путіним, партнерство з Україною: який зовнішньополітичний курс обрав Азербайджан". Нижче наведено короткий виклад статті.

В українському сегменті соціальних мереж найбільше обговорень викликала новина про оголошені під час візиту плани щодо розширення співпраці SOCAR, азербайджанської державної нафтової компанії, з "Газпромом".

Різка реакція Азербайджану на антикорпоративну кампанію проти SOCAR в українських соціальних мережах виявила певні обмеження, які Баку не готовий перетинати.

Зокрема, у Баку бояться проєктів з Росією, які не отримають схвалення Єврокомісії і потенційно можуть зашкодити розширенню ринку азербайджанського газу в ЄС. Тому применшують значення ймовірних газових оборудок з "Газпромом".

Але найбільше в Баку викликають обурення звинувачення у фінансуванні війни проти України.

У той же час у Баку мило усміхаються Путіну і просувають "Серединний коридор", котрий пропонує логістичні шляхи, що фактично стають альтернативою російському напрямку.

А ще - Баку інтенсивно шукає союзників у регіоні і намагаються пришвидшити інтеграційні процеси з країнами Центральної Азії, щоб таким чином збільшити свою участь у світовій торгівлі і транзиті, що потенційно має позитивно вплинути на безпеку країни.

Крім того, країна не полишає спроб покращити відносини з Вашингтоном і країнами Європи.

Однак в Азербайджані вважають, що найвигіднішим союзником для їхньої країни є саме слабка Росія.

Недостатня рішучість Заходу в численних випадках, таких як Саудівська Аравія, Іран і Росія, породжує враження про наявність вікна можливостей.

В Баку щиро і справедливо обурюються тим, що їхня законна боротьба за відновлення територіальної цілісності не знаходить підтримки.

Роздратування щодо Заходу гармонійно вписується в загальне антизахідне інформаційне середовище як в країні, так і в усьому регіоні.

Як результат, азербайджанські фахівці все частіше підкреслюють значення суверенітету і самостійності своєї держави. У цьому контексті суверенітет передусім означає незалежність від втручання західних країн у прийняття урядових рішень Азербайджану.

У Баку цю політику називають багатовекторною, що єдине можлива для країни в сучасній геополітичній ситуації.

Світогляд, сформований азербайджанськими елітами, значною мірою нагадує російське бачення суверенітету.

І це рано чи пізно почне впливати на азербайджанське сприйняття України і російсько-української війни.

Проте нині азербайджанці безсумнівно підтримують Україну, на що регулярно вказують азербайджанські коментатори.

Водночас з початком широкомасштабних бойових дій підтримка з боку Баку залишилася переважно на словесному рівні і не виявилася навіть у голосуванні на Генеральній асамблеї ООН.

І цьому не слід дивуватися. В країні вільно працюють російські пропагандисти. А ще звучить теза про те, що Україна не зробила всього, що могла, для Азербайджану, коли 20% його території було окуповано вірменами.

Однак саме опір України забезпечив президенту Азербайджану Ільхаму Алієву ослаблену Росію.