Як у радянську епоху жінки змінювали колір волосся: шлях до блондинок.
Коли у Радянському Союзі почали експериментувати з фарбуванням волосся, жінки перетворювалися на блондинок і брюнеток.
У часи існування Радянського Союзу, особливо в його останні роки, існував відомий дефіцит - безліч необхідних товарів було важко знайти або зовсім неможливо придбати. Незважаючи на те, що ціни на них були досить низькими, в магазинах вони часто були відсутні, а не наявні. Крім того, асортимент був вкрай обмеженим.
Проте жінки завжди залишаються жінками і намагаються піклуватися про свій вигляд, прагнучи виглядати привабливо.
Як радянські жінки справлялися з нестачею якісної косметики та засобів догляду за собою? Вони використовували фарби для волосся.
В 50-ті роки минулого століття Радянський Союз розширює міжнародні відносини з багатьма країнами, не лише дипломати, а й артисти, спортсмени, діячі культури виїжджають за кордон. В країну потрапляють іноземні журнали, іноземні товари. Зразками наслідування стають представники творчих професій - кіноактори, артисти, в першу чергу. У великих містах з'являються перші салони краси, які звичайно, були доступні невеликій кількості громадян. Волосся починають укладати та завивати.
У 60-ті роки поширилися перукарні, популярності набуває фарбування волосся як в перукарні, так і в домашніх умовах. Відсутність професійних фарб змушував перукарів і самих жінок шукати замінники фарб для волосся. Для темного волосся використовувалися одні компоненти, для світлого - інші. Часто через невміло підібрані компоненти та помилки в "технології" фарбування, волосся доводилося зістригати та знову відрощувати. Але потяг до краси зупинити було не можливо.
Для того, щоб перетворитися на блондинку, волосся не просто фарбували, а піддавали знебарвленню. Найчастіше для цієї мети використовували перекис водню та гідроперит. Завдяки нанесенню цих речовин на волосся, досягали їхнього освітлення, іноді з ефектом мелірування.
Ще одним затребуваним методом знебарвлення стало приготування в домашніх умовах розчину, що складається з мила та таблетованого перекису водню з концентрацією 32%.
Для освітлення волосся широко застосовувалися і різноманітні відвари трав. Заварювали сухі квітки ромашки, настоювали, розчин проціджували та полоскали ним волосся.
На той момент фарби для темного волосся представляли собою хну та басму. Їх можна було комбінувати в різних співвідношеннях, що дозволяло досягати широкого спектра відтінків — від насиченого рудого до практично чорного. Суміш цих фарб наносили на волосся у вигляді пасти і залишали для досягнення бажаного ефекту.
Для темного волосся також застосовували каву -- міцна кава надавала волоссю привабливого коричневого відтінку, а також міцний настій чаю. Варили шкірки волоського горіха і цим відваром тонували волосся.
Найбільш екстремальним методом фарбування темного волосся було використання чорнила. Хоча результатом цього процесу ставало синювато-чорне волосся, цей відтінок виявлявся досить ненадійним.
Щоб отримати бронзовий відтінок волосся робили відвар з лушпиння цибулі, настояний та проціджений відвар подрібненої вербової кори (ветли) надавав світлому волоссю золотистого тону. Відвар гілочок і квітів липи надавав світлому волоссю ніжно коричневий відтінок.
Майстри створювали власноруч фарбу, використовуючи засоби для фарбування хутра, кору жостеру та мило. Цей розчин наносили на волосся різними методами, після чого обов'язково змивали водою.
Перша вітчизняна фарба для волосся "Гама" складалася з двох компонентів. В одному флаконі знаходився мідний розчин купоросу або ляпіс -- водоаміачний розчин нітрату срібла, у другому -- розчин пірогалової кислоти, яка виконувала роль проявника.
Сировину з першого флакона наносили на чисте і сухе волосся, залишали на 15 хвилин, після чого змивали проявником і тримали на волоссі ще 1-2 години. Змінюючи співвідношення розчинів та спосіб їх нанесення, можна було досягти різних відтінків: чорного, коричневого або рудого.
Цікаво, що фарби, які містили нітрат срібла, під дією сонячного світла надавали волоссю металевий відтінок. Сучасні жінки могли б охарактеризувати цей ефект як оригінальний, тоді як у радянські часи він вважався недоліком.
Волосся, оброблене фарбою "Гама", дуже швидко втрачало свою якість, набуваючи пористої, сухої та ламкої текстури. Крім того, її формула залишала сліди на шкірі та одязі, а при недостатньому змиванні могла навіть забруднити постільну білизну.
Альтернативою "Гамі" в СРСР стала фарба "Оксигідроль", яка складалася з трьох компонентів і фарбувала волосся більш обережно. У першому флаконі фарби стримався загусник декстрин, у другому -- порошок, що фарбує, оксигідрохінон, а в третьому -- проявник вуглекислий амоній. За своїм ефектом вона не поступалася "Гамі", але не так псувала волосся, за що й полюбилася радянським жінкам.
