Борис Житнігор: Політична уфологія – чи справді Маск відвідував Марс? -- Блоги | OBOZ.UA
Ілон Маск, здається, ще не наблизився до втілення своєї амбітної програми колонізації Марса. Тому, поки що, немає свідчень того, що він міг би навмисно або випадково привезти на Землю якісь інопланетні унікати — чи то агресивні віруси, чи незвичайні істоти. А можливо, він уже відвідував цю планету досить давно і привіз з космосу щось справді незвичайне?
Насправді не без відомої частки іронії, звичайно, але стверджувати щось подібне однозначно неможливо. Адже часом небезпідставно складається враження, що такі собі екстраординарні марсіани вже якимось чином інтенсивно освоюють нашу планету. Для знавців фантастики очевидно, що інопланетне життя здатне набувати цілком собі земного вигляду. А ось спосіб думок, цілі та характер поведінки часом видає у реальних соціальних активістах різноманітних істот з обмеженим чи збоченим розумінням гуманізму. Причому не сказати, що сам Маск є повсякденним землянином: як з погляду геніальності своїх задумів і грандіозності проектів, так і в частині непрохідної дурості значної частини висловлювань на гостросоціальні теми та публічних демаршів.І добре б інформаційний простір ряснів згадками про витівки і судження всіляких епатажних фріків із незмінно примітивних сфер соціального життя і масової культури. А як бути із засиллям відвертих непорозумінь у політичному середовищі - навіть у найвищих його ешелонах? Тут можна говорити і про фатальні тенденції.
Коли, наприклад, турбота про збереження звичного благополуччя, перемагає моральні обмеження загальнолюдських цінностей, нетлінних демократичних законів. І спонукає, зокрема, неабияку частину обтяжених неоднозначним історичним досвідом німців знову зводити на гребінь національної політичної системи ультраправі політичні сили. Щось подібне нині характерно і для Франції, Італії, Австрії, цілої низки інших авторитетних західноєвропейських країн. Ну а куди менш значущі за політичною вагою Угорщина або Словаччина, у своєму безпринципно боязкому прагненні вмоститися одразу на всіх можливих годівницях, хіба не явили світові багатоликих політичних паяців - Орбанов і Фіцо? Яким і настирливі сучасні цінності байдуже, і тоталітарний російський рубль анітрохи не менше милий, ніж чергова багатомільярдна дотація Євросоюзу. І це вже йдеться - хоча і про начебто незначні, але кричущо яскраві персоналії, моральне обличчя і дії яких вельми складно вважати належними для пристойної людини.
Тоді як за версією все того ж Голлівуду, для якихось зловісних гуманоїдів із глибин Космосу словесна еквілібристика моральними константами, можливо, і була б прийнятна. На тлі європейських метаморфоз політичної непорядності всілякі високопоставлені ілюзіоністи з країн "глобального Півдня", що застрягли на різних стадіях середньовічного розвитку соціального менталітету - Китаю, Росії, Північної Кореї, Індії, Бразилії, низки держав Близького Сходу, Африки та Середньої Азії, - взагалі не повинні викликати жодного здивування. У цих регіонах, судячи з усього, перевернуте сприйняття світу просто залишилося в тому вигляді, в якому шкідливі прибульці багато тисячоліть тому нав'язали його зароджуваній людській цивілізації.
Трамп на міжгалактичному рівні
Таким чином, піком цієї не зовсім складної та стійкої, але водночас тісно пов'язаної з людською наївністю й аморальністю, геополітичної структури, що ігнорує гуманістичні принципи, є його величність Дональд Трамп. Дивно, але факт: як така нестабільна та гіперегоїстична особа може стати кумиром для мільйонів американців (і не лише), важливою фігурою в політичному житті США та міжнародній арені, а також реальним кандидатом на повернення до Овального кабінету? У найпотужнішій, найрозвиненішій, економічно та військово сильної країні світу, яка є колискою сучасних культурних, етичних, інноваційних і технологічних тенденцій, на політичній арені домінує особа, що не відзначається особливою розумовою глибиною, прозорливістю та культурною освіченістю. Більше того, його образ явно не відповідає уявленню про американську мрію чи ідеології Республіканської партії. Чи може це свідчити про інопланетний вплив, враховуючи його тісні стосунки з "марсіанином" Ілоном Маском та прихильність до таких диктаторів, як Путін або Кім Чен Ин, які здаються ніби впровадженими в наше життя Чорними Лордами з Альфи-Центаври?
На передвиборчій арені США зараз уважно спостерігають ті, хто турбується не лише про Україну, а й про глобальні процеси. Висловлювання Трампа, що багаторазово змінювались і перекручувались, регулярно звучать з уст цього ексцентричного мільярдера та його прихильників, часто відображаючи симпатії до Путіна та нейтральність щодо Зеленського і України. Ясно одне: імперська, недемократична та агресивна Росія виступає геополітичним супротивником не лише США, а й всього демократичного західного світу. Ситуацію ускладнює тимчасова коаліція, що складається з РФ, Китаю, Північної Кореї та Ірану, яка виступає проти західних цінностей.
Україна, безперечно, веде відчайдушну боротьбу за свою свободу, водночас виступаючи в ролі центру реального військового опору глобальному тоталітаризму та захисту цивілізованої ліберальної демократії. Здавалося б, ситуація ясна і зрозуміла. Україна не просто знаходиться у полі зору США; вона є інструментом і способом захисту геополітичного впливу розвинених держав, міжнародного права, справедливості, а також глобальної стабільності й безпеки. Це зрозуміло всім, окрім Дональда Трампа, його прихильників і однодумців в інших країнах. Як і багато авторитарних лідерів з комуністичних та релігійних режимів, він, здавалося б, прагне узурпувати владу і стати абсолютним монархом. Можливо, він мріє про створення міжгалактичної імперії, де б на тисячах планет будувалися Трамп-тауери, проводилися вселенські конкурси краси й знімалися ексцентричні телешоу. Немає потреби детально розбирати його непослідовні та часто нелогічні висловлювання, адже вони вже відомі всім.
Виявляється, що в демократичному суспільстві існує суттєва політична значущість для суб'єкта, який функціонує в власній паралельній реальності і вкрай лицемірно уникає відповідальності за свої слова та вчинки. Також вражає кількість шанувальників — інтерпретаторів 45-го президента США, які всіма способами намагаються переконати інших, що простим смертним не дано зрозуміти глибокий символізм мудрого мільярдера, що нагадує біблійні алегорії.
На заздрість Стругацьким: фантомні світи Арестовича
Ні, Арестович для мене вже давно перестав бути просто особистістю чи ім'ям. Він став справжнім явищем, і, на жаль, досить сумним. У контексті російсько-української війни його постать виглядає просто огидно. На жаль, в Україні та за її межами існує безліч його аналогів, і важко не помітити це неприємне відчуття, яке викликають ці нелюдські прояви. Саме ця особа, що носить таке ім'я, безсоромно і маніакально зневажає межі здорового глузду та честі, втілюючи собою демагогічну самодостатність. Якось я, з боязким цікавістю, заглянув у фрагмент розмови російської псевдодемократки в еміграції, яка захоплюється міфами про велич Росії та своєю уявною неперевершеністю. Це нагадало мені старі часи, коли шукачі гострих відчуттів з осторогою зазирали до кунсткамери або таємно відвідували циркові вистави з аномаліями. Навіть поверхневе ознайомлення з висловлюваннями цього "найартистичнішого" полковника чи "найвойовничішого" актора викликало у мене глибокий когнітивний дисонанс. Як же описати те відчуття враження, яке виникає при зустрічі з безпрецедентною "мудрістю" всезнаючого радника, що, здавалося б, знає все на світі? Я відчув те ж саме сором'язливе обурення, яке, напевно, переживають люди, випадково ставши свідками чужих непристойностей.
Я не схильний всерйоз обговорювати запаморочливі пасажі з якоїсь паралельної реальності на тій же Альфі-Центаврі. Але, помилуйте, ніколи б не подумав, що щось подібне можна витворяти ротом і очима з виглядом цнотливого Месії. Який всього лише раз сто у своєму житті кардинально змінював політичні пристрасті та ставлення до реальності. Можливо, якби Небесній канцелярії потрібен був би флюгер із плоті й крові, що шалено вловлює напрямки хаотичних ментальних вихорів, тут вона безумовно знайшла б шуканий конструкт. Щоправда, надмірно пихатий, а тому такий, що неабияк перекручує істину... Ну чого варта правда, перед обличчям настільки глибоко безаналогового усвідомлення сутності прісного буття?Але ж багато російських лібералів, опозиціонерів тощо неприховано обожнюють Арестовича. Який із позицій самопроголошеного носія істинного розуміння природи українства наповнює трепетні серця страждальців за "велику культуру і тисячолітню історію" полум'яною надією на остаточне відбілювання звіриної сутності глибинного російського імперства. Схоже, що "совісті російської нації" потрібне зовсім не покаянне очищення від духовної скверни, а та сама пишномовна реабілітація національної зверхності та вседозволеності.
Курськ і суспільство космічної інертності.
Звичайно, запеклий опір мирного населення Курщини українському просуванню був би вельми сумною і небажаною обставиною. Але з боку переконаних "російських патріотів", які безмежно вірять у своє великодержавство, громадянський опір зазіханню "на богообрану Батьківщину" просто логічно мав би мати місце. А його не було і немає... Протягом кількох останніх десятиліть ми можемо спостерігати, наскільки податливий, пасивний і раболіпний російський народ під впливом пресингу кремлівської пропаганди і свавілля правоохоронної системи путінського самодержавства. Але цю штучно, колись насильно скомпоновану міжетнічну спільноту складно уявити іншою і без такого реакційно-репресивного тиску.
Відсутність внутрішнього відчуття політичної свободи, нездатність до справжнього народовладдя, брак розуміння демократичних цінностей та неспроможність усвідомлювати й захищати реальні колективні інтереси — все це свідчить про те, що цей народ фактично позбавлений основних характеристик, які формують національно-політичну суб'єктність та здатність до дій, що є необхідними для існування справжньої держави. У Росії населення не відчуває себе джерелом влади і насправді таким не є. Саме тому тривала історична інерція цього імперського утворення підтримується не народом, а корумпованими елітами.
Монархічна, соціалістична та псевдодемократична системи незмінно нав'язують безпорадному населенню наративи про великодержавність і завойовницькі цінності. У той же час, локальні соціальні групи та індивіди в Росії, здається, або не здатні сформулювати свої політичні уподобання, або ж просто повторюють пропагандистські тези. Задумайтеся, наскільки російська нація, що вважає себе частиною європейської цивілізації, відповідає сучасним критеріям національної адекватності. Як можна протистояти згубному впливу цих і багатьох інших викривлень на політичні процеси у світі? Лише бажання залишатися людяними, прагнення до справедливості та чесності можуть врятувати наш світ від руйнівних зазіхань агресорів з альтернативних реальностей. У вирішальній для людства російсько-українській війні справжні люди захищають своє право на існування під синьо-жовтими прапорами.
